На дах сусіднього будинку впала ракета – так я запам’ятав перший день війни. Не розумію, навіщо росіяни на нас напали. Під лозунгом звільнення руйнують міста під фундамент. Коли фронт підходив до Слов’янська, я сидів на валізах, але, на щастя, все зупинилось і я залишився вдома. Я готовий виїхати, якщо ситуація погіршиться.

Сподіваюсь, що наші росіян відтіснять та Донеччина вистоїть.

Поки я живу одним днем, планів на майбутнє не будую. Дуже хочу, аби просто настав мир.