Дев’ять місяців я жив у підвалі зі своєю родиною. Словами не передати, як це важко, коли обстріл починається і ти не знаєш, чи дістанешся укриття. Кожного дня були обстріли, снаряди падали біля будинку. У підвалі перебувало одинадцять людей. Зараз у домі немає ні вікон, ні даху.
На деякий час дружина з дітьми виїхала - вони не витримали цього пекла. Було таке, що ми всю ніч сиділи в кутку кімнати та чекали на закінчення обстрілу. Я залишився вдома. Бачив на власні очі, як люди гинули від обстрілів.
Від російської гуманітарки я відмовлявся. Воду завозив із джерела.
Після визволення міста ЗСУ відновили всі комунікації.
