У перший день війни я почув літаки. Не працював транспорт. Я поїхав забирати дітей з Миколаєва. Коли проїжджав Херсон, бачив, як горіла Чорнобаївка. Ми всі разом залишались у Білій Криниці. Коли до нас зайшли росіяни, вони почали їздити на вулицях на танках. Я ховав дочок, щоб вони їх не бачили. Всі були налякані, було дуже страшно. 

Я виїхав з Білої Криниці, бо там дуже гучно. Люди, що залишились у селі, постаріли на десять років. Щоночі вони не знають, чи прокинуться. 

Зараз я живу з надією на мир. Нехай ця війна скінчиться.