Під час окупації мені було дуже важко. Життя було напруженим під постійними обстрілами. Під час прильотів було багато загиблих людей, це було жаливо. Я бачив на власні очі, як людей розривало на шматки. 

Росіяни приходили до мене та казали, що в Україні погано жити. А я їм казав, що ми гарно живемо. 

Через відсутність зв’язку я не знав, що відбувається в Україні. Також не було води, світла та газу. Через нестачу грошей мені довелося продати худобу. 

Багато людей у селі виїхали та попросили мене доглядати домашніх улюбленців. Я годував двадцять три кота та семеро собак. 

Я дуже чекав ЗСУ. Коли вони зайшли в село та їхали по моїй вулиці, відчуття були такі, що словами не передати. 

У мене двоє прийомних дітей. На деякий час вони з дружиною виїжджали до Миколаєва, зараз повернулись додому. Я вірю в перемогу України.