Торецьк почали обстрілювати з перших днів війни. У місті не було світла, води та газу. Я готувала їжу на багатті, а від бомбардувань ховалась у підвалі. Мій син потрапив під обстріл, коли ходив за водою. На моїх очах поранило жінку, якій відірвало ногу. Це був суцільний жах.

Мій племінник був поранений, коли наступив на протипіхотну міну. Його оперували у Львові. Зараз він пересувається на милицях.

Чоловік постійно наполягав на тому, щоб я виїжджала, тому евакуювалась з дітьми та батьками під обстрілами на автобусі. З Покровська потягом виїхали до Кіровоградської області.