У Слов’янську були масовані обстріли з першого дня війни. Під час вибухів я не могла зрозуміти, куди бігти і що робити. Було дуже страшно. Я бачила, як літають ракети. Виживати доводилось без світла, води та газу. На початку війни магазини та аптеки не працювали. Скрутні умови вимусили мене евакуюватись. З сином я виїхала до Львова.

Волонтери поселили нас у школі, але там мене пограбували.

Потім переїхали до Одеси, там я орендувала житло. Згодом через хворобу мами довелося повернутись додому. 

Зараз я чекаю миру і сподіваюсь на світле майбутнє для мого сина.