Я жила з чоловіком і донькою в селі Смирнове, у нас був зоомагазин. Після початку війни довелося закрити бізнес, бо село окупували росіяни в перші місяці. Півтора місяці ми залишались вдома. Магазини та аптеки були закриті. 

Найбільше мене шокувало, що треба було виїжджати з рідного села.

Іншого варіанту не було, бо залишатись в окупації я не хотіла. У селі було небезпечно, людей вбивали та знущались над жінками. Через наше село літали російські винищувачі, аби бомбити Маріуполь. Кожного вечора вони повертались назад. 

Зараз я живу в Запоріжжі. Після пережитого стресу зі мною завжди заспокійливі. Сподіваюсь, що цей жах скоро закінчиться і я повернусь додому.