У перший день війни ми зібрали речі та й поїхали. У мене була на руках дитина восьми місяців. Старша донька була у моїх батьків на окупованій території. Згодом я поїхала за нею: заплатила двадцять тисяч гривень, які зібрати допомогли люди. По дорозі бачила трупи людей - це було страшно. На блокпостах росіяни до нас ставилися дуже погано, могли розстріляти. Старша донька досить довго не могла від цього відійти.
Мої рідні досі на окупованій території. Я з дітьми живу в Полтаві. Нас рятує гуманітарна допомога, з перших днів війни волонтери завжди поруч.
Дуже хочу додому до своєї хати. Сподіваюсь, війна скоро скінчиться.
