До війни я жила в Херсоні. Після початку війни почалась окупація. Я жила біля Антонівського мосту, чула звідти вибухи, там загинуло багато наших воїнів. Два місяці я жила в страху. Наді мною літали гелікоптери росіян. Я бачила тіла людей, які лежали на вулиці. Росіяни не дозволяли їх прибирати. У окупантів були списки тих, кого вони забирали на підвали. Ввечері не можна було вмикати світло, бо росіяни стріляли по вікнах. Їжі у мене не було, на ринку все було дорого.

Я з дітьми та чоловіком постійно сиділа в підвалі. 

Коли виїжджали, ми перетнули десять блокпостів. Кадирівці роздягали мого чоловіка. Я дуже за нього хвилювалась. Ми доїхали до Львова. Тут нам допомагало багато людей, надавали все необхідне. Я мрію повернутись додому. Моя хата поки стоїть, хоч і посічена осколками.