«Підривали міст – і мені знесло черепицю з даху»

Будинок Володимира Миколайовича постраждав від підриву мосту. Пенсіонер полагодив його сам, тому що допомогти немає кому, діти залишилися по той бік лінії розмежування.

Із 2001 року я живу тут. І коли почалася війна, я був удома. Божевільні обстріли тут були у 2014 році. Звідси йшли бої за донецький аеропорт. Стріляли і сюди, і звідси.

Хата моя постраждала, коли міст підірвали. Вибуховою хвилею знесло черепицю з даху. Я сам із сусідом полагодив потім. І зараз живемо в цій хатинці, вода є, город є. Були труднощі з водою, водопровід не працював, а потім ми пробурили свердловину. З їжею проблем особливих не було, тому що ми не лінувалися працювати, свій город був.

У мене двоє дітей: дочка закінчила Донецький університет із червоним дипломом, економіст. Але ми вже більше року не бачимося, тому що вона на іншому боці. Пункт пропуску «Майорськ» закритий, а через Росію до Донецька їхати – Боже збав!