Через війну змінилося все наше життя. Ми поїхали з дому під обстрілами. І наразі змушені залишатися в місті, яке теж потерпає через постійні обстріли. Вже рік ми жодної ночі не провели в ліжку, ночуємо в підвалі. Дитина боїться ночувати в будинку. Найбільш важке - це невідомість. Ми по кілька місяців не знали, як наші рідні та близькі. За чей час помер від хвороби дідусь. Ми доглядаємо бабусю-інваліда.

З гуманітарною катастрофою ми стикнулись у самі перші дні війни, коли не працювали магазини в місті.