Я живу в селі Покровському. Під час бойових дій виїжджала, але потім повернулась. Обстріли тривають вдома і зараз, доводиться постійно ховатись у підвалі. Коли власними очима бачиш війну, це жахливо. 

Іноді світло виключають, виживаємо як можемо.

Гуманітарну допомогу привозять волонтери. Родина мого сина виїхала за кордон, вже більше року я не бачу своїх онуків. Це дуже важко. Я хочу лише одного: аби діти і онуки були щасливими. Нехай війна закінчиться якомога скоріше.