Була вдома і не повірила цьому, коли вже 4 березня вони зайшли до нашого маленького селища. Що робити, на руках 6 місячна дитина і як вибратися, бо нічого доброго не буде з цього. Так під обстрілами з двома дітьми і виїхали з підвалу без нічого.

Важко було в грошовому плані, бо потрібно було квартиру винаймати, а гуманітарною допомогою допомогли. Діти дуже перелякані і зараз, десь щось почують - вже бояться.

У нас залишився одяг з того моменту, підвального так скажем, досі висить про згадку про дім, якого більше немає.