Я працювала у школі в Мелітопольському районі. До квітня я жила в окупації. Обстріли були постійно. Магазини були порожніми, тож рятувались запасами. Хліб нам завозили з сусіднього села. 

Звісно, що працювати з окупантами я не збиралась, тому виїхала до Запоріжжя. Дорога була складною. Мене вивозили волонтери. Навкруги були обстріли.

Коли побачила український прапор, я заплакала.

Мій син зараз захищає країну. Чекаю на нього після перемоги. Головне, аби був живим.