Історії, які ви нам довірили
Ми тієї ночі ледве врятувалися. На будинок пішла ударна хвиля, усі вікна порозкидало, 18 снарядів лягло навколо будинку. Цей раптовий обстріл розпочався 30 січня минулого року. Ховалися хто куди, не знали, куди подітися.
Коли все стихло, мене знайшли непритомним. Що сталося – я не пам’ятаю. Після пережитого я перестала ходити. Другий тиждень плачу.
Старогнатівка наша знаходиться в так званій сірій зоні, лінія розмежування проходить усього за два кілометри звідси. Минулого тижня нас знову обстріляли з артилерії. А мені тікати нікуди, та я й не можу, ноги не працюють. Ляжу й лежу, влучать – то влучать.
До войны в нашем селе жили почти 3000 человек, а сейчас остались одни старики, в основном немощные.
До війни в нашому селі жили майже 3000 людей, а зараз залишилися одні старі, переважно немічні. Молоді, хто не кинув рідних, залишилися без роботи. Роботи немає, усе всюди позакривали, тому що люди бояться.
Виживаємо всупереч обставинам, завдяки підсобному господарству та гуманітарній допомозі.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
