Історії, які ви нам довірили
Я живу з онукою Валерією. Її батьки загинули, а ми з бабусею забрали її на виховання. Три роки тому нашої бабусі не стало, інсульт. Тепер тільки заради онучки й живу. Валерія завжди мене заспокоює.
Після загибелі батьків вона могла потрапити до дитячого будинку, але ми не дали. Хочу встигнути поставити онучку на ноги. Хоча виживати у прифронтовому селі ой як нелегко…
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
Інші історії
