Мені наразі 23 роки, я приїхала на Дніпропетровщину з міста Привілля Луганської області. Проживаю з братом.

В перший день війни я їхала на роботу. Вийшла з маршрутки і почула вибухи. То було дуже страшно.

Ми стикнулися з нестачею води і світла, а їжа була. Волонтери допомагали, та й самі запасалися.

В той день, коли ми виїжджали, було дуже моторошно і страшно. Це було найбільш болючим моментом. Не всі рідні змогли виїхати: дідусь і мама залишилися.

В Дніпропетровській області у нас є знайомі - ми до них поїхали.

Хочу, щоб майбутнє було світлим, без війни. Чекаю, щоб закінчилася війна, і я зустрілася зі своїми батьками і рідними.