Надія зустріла повномасштабне вторгнення в лікарні. Вона спершу не могла повірити, але, вийшовши на вулицю, побачила зруйновані будівлі та розгублених людей. Жінка вирушила до дітей, щоб разом вирішити, що робити далі. Перші дні були страшними: вночі було видно, як горять Буча і Бородянка. Українські військові радили їй не залишатися в хаті на самоті, бо село було майже пустим. Над хатою почали літати ворожі гелікоптери. Один із снарядів влучив у її сарай – усе зайнялося вогнем.