Історії, які ви нам довірили
Ніні Петрівні страшно навіть згадувати про військові дії. Її діти поїхали подалі від війни, тепер вона живе мрією – колись з ними побачитись.
Найбільший жах на мене наводили постріли. Я не хочу навіть згадувати про них. Були й руйнування, а серця зіпсували майже всьому населенню. То ж які нерви треба мати! Це дуже тяжко було пережити. Мої діти звідси виїхали.
Води не було в нас довго та світла, і пенсію не давали, транспорт не ходив. Потім поновили, електричка ходить і маршрутка.
Нам допомагали благодійні фонди, дякую їм. Продукти отримували від Ріната Ахметова і якось від Червоного хреста. Це, звісно, була велика допомога.
Я мрію, щоб війна закінчилася швидше, це найголовніше. Хочу миру і щоб діти додому приїхали.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Інші історії
