Коли дізналася про початок російського вторгнення, була вдома, Запорізька обл. Вже 01.03- ми були окуповані. 

Найбільше шокувала смерть людей, сусідів, знайомих. Шок, коли вирили довгу яму і туди скидали людей( Розмови з окупантами, бо вони несли нісенітницю( Нема світла , води, страх за дитину(

З гуманітарною катастрофою під час війни довелося стикнутися. Воду брали з колодязя, палили багаття, щоб готувати їжу.

Зараз живемо з родиною окремо. Донька в Польщі з внуком, син навчається в Києві, а я з 2 собачками в Дніпрі у знайомих.

Наразі працюю, я медик, працювала завідуючою фельдшерським пунктом , тепер працюю фізреабілітологом в центрі соціальної допомоги.

Приємно вразила допомога невідомих людей в Польщі.

Про початок війни нагадує маленький мобільний телефон, кнопочний, який рятував життя.