Я живу в Харкові. Нікуди не збираюся виїжджати. Обстріли в місті тривають постійно. На початку війни я жила в погребі. Тоді було дуже страшно. Летіли снаряди і ракети. Росіяни бомбили Харків з авіації. Винищувачі скидали на нас бомби. 

Я не очікувала такого масштабу. Думала, все закінчиться за тиждень. Ми з друзями допомагали один одному. Я виїжджала на короткий час, бо було нестерпно. 

Я все ж повернулася, бо Харків – рідне місто. Намагаюся підтримувати економіку. Зараз я чекаю тільки миру. Сподіваюся, що скоро все закінчиться.