В перший день війни ми з чоловіком збиралися на роботу. Він - пожежник, рятувальник, а я – вихователь в дитячому садочку. Тому, пропри страх, пішли працювати. Ми вже чули вибухи. Звісно, було незрозуміло, що робити. Ми не очікували, що таке буде. Були в шоці від усього.

В окупації ми перебували з 27 лютого – вже були зачинені всі магазини, в них нічого не було. 

Вимикали світло, газ, не було інтернету. Газу не було десь до жовтня 2022 року. Ми вже виїхали на той час.

Виїжджали самотужки. Спочатку в липні вивезли дитину в Запоріжжя, а через місяць виїхали самі, бо вже дуже важко було. З собою забрали вівчарку молоду, а котів залишили свекрусі.

Хочемо повернутися додому. Мріємо, щоб був мир, усе повернулося і було так, як раніше.