У день повномасштабного вторгнення донька Наталії Воропаєвої була в санаторії. Попри страшні новини та паніку, поки всі робили запаси провізії та шукали укриття, головна задача Наталії була – забрати дитину додому в Токмак. Вони змогли повернутися разом, а вже за кілька днів у місті пропало світло, вода, не працювали банкомати, було важко знайти продукти і найстрашніше – почалися інтенсивні обстріли. І майже одразу місто опинилося в окупації. Виїхати у Запоріжжя змогли лише в квітні. Але й у цьому місті неспокійно. Під час одного з обстрілів Наталія Володимирівна дивом встигла сховатися від уламків…