Моя сім’я – чоловік, донька, мама та свекруха. Ми виїхали, коли нас сильно бомбили. У нашому селищі були і поранені, і загиблі через війну.

В одній родині чоловік намагався прикрити собою дружину, його вбило. Іншого чоловіка так шокували вибухи, що він втратив свідомість і впав з балкона. Також загинула жінка похилого віку через поранення осколком.

Коли виїжджали, ми також забрали всіх тваринок: трьох собак, кота та шиншилу. Їхали в машині, прихилялись. Було страшно. Додому їздили за речами, пересилили страх. Проїжджали рідні місця, які нині перетворилися на руїни.

Не можна опускати руки, бо коли закінчиться війна треба допомагати людям. Врятувати всіх одразу не вийде, але людям потрібна підтримка. Коли святкуватимемо перемогу, я напечу пиріжків та буду всіх пригощати.