Довелось виїхати з рідного Херсона після обстрілів касетними снарядами з одними рюкзаками, втративши житло, роботу, заощадження. Але  віра в перемогу все одно не згасає.

24.02.2022 ми знаходилися вдома. У нас був шок, тиск 180/110. 

Спостерігали вибух нашого аеропорта і як білий гриб диму заполонив все навколо. Дитина добу не розмовляла, була дуже налякана.

Я відволікала її іграми. За добу окупанти зайшли вже в Херсон великою колоною танків і озброєними руськими, а ми перебували у підвалі тиждень і спостерігали за ними через вентиляційний отвір.

Ми всі отримали психологічні травми після пережитого. 

У мене — посттравматичний стресовий розлад у мене, а у дитини — логоневроз (заікання), та теж ПТСР. 

Пройшли консультації психіатра, невропатолога, психолога, логопеда.

Ми жили в умовах гуманітарної катастрофи: не було ліків, хліба, їжі. Трималися на запасах своїх.

У нас в квартирі залишись розкидані уламки ракет, як нагадування про початок війни.