«Виходимо, їдуть танки, гудуть – було страшно, ми почали плакати»

Колишнє, мирне життя Людмили Петрівна бул щасливим. Були живі її батьки та чоловік, до них часто приїжджали діти. Війна зробила її самотньою – жінка поховала чоловіка та батьків, а з дітьми тепер не бачиться. Коли Людмила Петрівна зі своєю сусідкою побачили танки, вони зрозуміли, що буде війна, жінки дуже злякалися і розплакалися. «Ми все це бачили по телевізору і тут довелося побачити це, наживо» - розповідає жінка. До війни були сусіди і всі дружно жили, а тепер люди повиїжджали і не повернулися, будинки стоять порожні, а Людмилі Петрівні шкода кидати свій будинок, вона так і залишилася в ньому жити. Але найжахливіше для неї те, що вона залишилася сама.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/