Мій чоловік загинув під час обстрілу мирного населення військами рф… Нерухомість зруйнована… Я з 6-ма малолітніми дітьми евакуювалася. З речей встигли зібрати шкільний портфель, так і поїхали... Зараз нам тимчасово надала притулок релігійна організація.  

Війна – це страх за життя дітей. Мені допомагали небайдужі люди. У нас не залишилося зовсім ніяких особистих речей. Все або знов купувала, або дарували…

З 2014 року ми жили у 17 км від лінії розмежування. Тож вибухи, рев, сирени швидкої допомоги діти чули часто. Пережили важко психологічно і втрату батька.