Обстріли почалися з першого дня. Я була шокована, бо живу за сім кілометрів від кордону. Вибухи лунали щодня, навколо горіли будинки. Ми з родиною спускалися в підвал. Там і жили, бо на вулиці було небезпечно.

Не було світла, газу, води. З часом здоров’я почало погіршуватися — постійний холод, стрес, відсутність ліків.

Я пережила інсульт. Але виїхати ми не змогли — не було можливості і не знали, куди. Зараз не знаю, що далі робити. Я хочу, щоб закінчилась війна, щоб я з родиною залишилась вдома.