Галина Попова була впевнена, що у маленькому місті Василівка буде безпечніше, ніж у великому Запоріжжі. Тож на початку війни забрала до себе онучку. Жінка не очікувала, що доведеться жити у підвалах, у постійному холоді та під обстрілами. Коли біля їхнього будинку вибухнула ракета, Галину контузило, а онука сильно злякалася. Тоді жінка зрозуміла, що треба тікати звідти швидше, щоб урятувати своє життя.