Петро Стасюк — один із тих маріупольців, хто залишився у місті під час облоги 2022 року. Його дружину вивіз син. Сам Петро вирішив лишитися вдома, щоб не залишати нажите за життя. «Ну як кинути квартиру? Все життя працював, заробив. Розграбують, розбомблять», — каже він. 

Петро переховувався спочатку в коридорі, потім — у підвалі багатоповерхівки. У будинку згорів перший під'їзд, обвалилися стіни. Поруч жила паралізована сусідка Зіна. Петро намагався евакуювати її до укриття. Але саме в той момент, коли він відчинив її двері, вдарив снаряд. «Я як закричу: “А-а-а-а!” — бах, і двері на мені. Добре, що китайські були — легкі, з ДСП», — згадує він той вибух, що дивом не став фатальним.

У підвалі, де вони жили, було холодно, не було світла, води, дверей, вікон. Готували на вогнищі просто у дворі. Під вогнем перебувала і місцева школа, де стояла ворожа техніка — стріляли з БТР, траплялися пожежі. Він бачив, як російські танки били по житловим будинках на сусідній вулиці. 

Коли донька переконала Петра поїхати, чоловік ще намагався засклити квартиру: «Хоч трохи закрити — бо як кинути?» — говорить він. На евакуацію до автобуса зібралося близько 400 людей, потрапити всередину було боротьбою за виживання. Його речі — сумку з харчами, барсетку з грошима — хтось у натовпі  вкрав. Залишився лише рюкзак із сухарями.

Чоловіка доправили на фільтрацію. Через пошкоджений паспорт він ледь не залишився в місті: «Паспорт старий, листочок відклеївся. Один каже: "Назад поїдеш!". Але знайшовся інший — нормальний. Повернув листочок і сказав не загубити».