Сім’я Юлії Юріївни дивом врятувалась під час вибуху на вокзалі в Краматорську

Це мав бути звичайний ранок в моїй рідній Дружківці. Моя родина спала у своїх ліжках, але всі прокинулись від гучних вибухів, які несподівано пролунали. Цей звук не схожий на грім - він інший, і я його запам’ятала на все життя. 

Найважчим для нашої родини було залишити рідний дім і усе нажите майно. Половина життя минула тут, звідси - наше родинне коріння, також тут поховані мої близькі люди. У Дружківці залишилось моє серце і душа.

Восьмого квітня сталася жахлива подія на залізничному вокзалі у Краматорську, і ми стали свідками цього. У той день ми хотіли евакуюватися на західну Україну, тому чекали потяг на вокзалі.

В один момент - ми почули страшенний вибух - і вже скрізь лежали розірвані тіла людей. Все змішалось навколо, ми дивом вижили й вирішили виїхати з міста, щоб врятувати життя своїх дітей.

Ми переїхали у Харківську область - це найкрасивіша місцевість, яка залишилась в моєму серці назавжди. Поки ми шукали житло для своєї сім’ї, то зустрічалися добрі люди, які допомагали їжею й речами. Дякую Богу, що на Україні живуть люди з великим серцем і щирою душею.

Під час війни моєму чоловіку важко знайти роботу, бо він інвалід дитинства по слуху. До війни він працював фрезувальником на Старокраматорському машинобудівному заводі, але підприємство закрили.

Чоловік був у депресивному стані, я підтримувала його як могла.

Ми оформили статус ВПО та отримали гуманітарну допомогу завдяки підтримці фондів та державних програм. Це велика підтримка для всіх родин, які опинилися в тяжких умовах.

Я все своє життя працювала у сфері обслуговування, але через війну стала безробітна. Було дуже важко знайти роботу без знайомих в чужій стороні, але мені пощастило, і наразі я працюю в «Укрпошті».

Про війну мені нагадує особлива річ, яку я знайшла в приміщенні вокзалу під час трагічного вибуху - це маленька іконка ангела-охоронця Михайла. Ми від вибуху присіли на підлогу, закривши голову руками й заплющив очі, як у сні. Коли я відкрила очі, то побачила на підлозі кулон. На ньому було тріснуте скло, але лік святого залишився. Думаю, він врятував нас від загибелі.