Ми виїхали з дітьми та моїми батьками 24.02.22 року. Вибігали з квартири, нічого майже не взяли. Прийшлося змінити багато місць, де нас прихищали. Дома залишилось все, що наживалось за все життя: бізнес чоловіка, машина, вже порожня обкрадена квартира. Зараз живемо в селі на ті гроші, що дає держава ВПО і за рахунок гуманітарних допомог. Найважче переносимо стан дітей, розлуку з близькими, не покидає страх і нерозуміння, де і як взагалі жити.