Півтора місяці я просидів під обстрілами. Часто я не розумів, звідки і куди летить. У місті руйнувались будинки, вулиці стояли в руїнах. Води, світла і газу не було. Я набирав технічну воду у колодязі. Продукти у мене були свої, потім почали привозити гуманітарну допомогу.

Я думав, що все буде ненадовго, навіть починав садити город. 

Морально мені було важко виїхати. Евакуацію організувала місцева влада. Зараз я живу в Запоріжжі. Мене тягне додому дуже сильно. Сподіваюсь на перемогу ЗСУ.