Покровськ був моїм домом багато років. Там залишилось моє життя. Війна прийшла раптово. Обстріли змінили все. Вулиці спорожніли, будинки руйнувались. Я виїжджала до Трускавця, а потім повернулась додому. До 2024 року жила вдома. 

У якийсь момент я зрозуміла, що наступного дня може не бути. Вирішила виїжджала до друга у Київську область. Він не брав з мене багато грошей. 

Моя мама залишалась в окупації. Після того, як її будинок розбомбили, забрала її до себе. Що з моїм будинком, я не знаю. 

Тепер я живу з надією, що мир обов’язково прийде. Хочу, щоб мої онуки жили у квітучій Україні.