На початку війни нашій сім'ї довелося залишити свій рідний дім у Миколаєві. Я, двоє дітей та мама чоловіка знайшли прихисток у Чернівецькій області. Мій чоловік у перші дні повномасштабного вторгнення пішов добровольцем до ЗСУ. Він був педагогом, працював в управлінні освіти Миколаївської міської ради, мріяв покращити освіту України, займався організацією та проведенням військово-патріотичних та спортивних заходів Миколаєва та області. Завжди намагався подати гарний приклад своїм учням. Під час військової служби займав посаду командиру взводу, був дуже відповідальним та серйозно ставився до роботи. У жовтні 2022 року, під час наступу на Херсон, він загинув.

Втрата чоловіка та батька - це найважче, що довелось переживати нашій родині. Донька була дуже прив'язана до тата, для неї великим стресом було спочатку розставання з ним, а потім був наступний удар - його загибель

На початку війни у нашому місті був дефіцит продуктів, було дуже важко знайти молочні продукти, хліб, м'ясо. Також фінансово не завжди вистачало коштів на потрібні продукти. З медикаментами також тривалий час були проблеми. Пам'ятаю, як стояла годинами у чергах, коли навкруги лунали вибухи. Було тяжко знайти навіть звичайний бинт та перекис водню.