Тамара Василівна живе сама, у доньок є свої сім'ї. Вона згадує щасливі часи, коли до неї приїжджали діти та онуки, був повний двір гостей. Війна позбавила такої радості, все зруйнувала в один день, коли снаряд потрапив у її будинок. Коли десь чує якийсь звук, від страху здригається. Жінка щонайбільше хоче спілкуватися зі своїми рідними, щоб настало спокійне життя і не доводилося боятися за дітей та своє життя.
При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:
Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/
Ми використовуємо файли cookies, щоб ви отримали найкращий досвід користування сайтом. Продовжуючи роботу із нашим сайтом, ви підтверджуєте використання сайтом cookies вашого браузера.