У перший день російського вторгнення відчувався великий страх.

Я живу у приватному секторі, тому воду й їжу маю свої. Я дуже переживаю за всіх людей, особливо дітей і онуків. За всіх молюся.

Нічого хорошого згадати не можу. Вся родина налякана війною, всі боїмося, молимося. Я п’ю таблетки «Антистрес» і читаю молитви, щоб було трохи легше.

Хочу, щоби мої діти і онуки жили, як і раніше, без страху, вільно і спокійно.