Коли всі тікали з Києва 24 лютого, ми в’їхали в Київ, тому що у мене була важка планова операція. Пам’ятаю, що з медикаментами тяжко було, неможливо було їх найти, і  без них ніяк не можна було жити. Вибухи та військова техніка – з таким я ніде не зустрічалася, дякувати Богу!

Живемо всі разом з родиною у селі, але, на жаль, немає у нас роботи. Проте поряд люди, які сталі добріші й рідніші за час війни.