Людмила Михайлівна не очікувала побачити танк, коли вела дитину до школи. Але ще більшого страху вони зазнали від снаряда, який пролетів прямо над ними. «Над головою пролетів снаряд і десь недалеко бахнув, ми аж до землі присіли».
Під час обстрілів вони не ховалися по підвалах, виходили з сусідами на вулицю і чекали, поки все закінчиться. Були прямі попадання у будинки та випадки, коли гинули люди. Усі втомилися від війни та хочуть нормального життя.
