На початку війни були шок і паніка від несподіванки. Ми з чоловіком і двома дітьми переїхали своїм транспортом із села до Торецька. Звичайно, всі пригнічені, засмучені, шкода дітей і онуків. Ми всі тримаємося вкупі. Але ж війна досі триває. Жаль мирних людей, а головне – дітей маленьких, коли бачиш, що таке робиться. Ніхто не думав, що буде так.

Приємно були вражені тим, що гуманітарку нам давали. Ми вдячні, що про нас не забули. І Фонд Ріната Ахметова давав, дякуємо йому. 

Хотілося б, щоб швидше це все закінчилося, щоб не гинули мирні жителі, і діти так не страждали, як зараз страждають. Багато дітей, у яких психіка порушена, і ми ж усе це бачимо.