Матеріальні нестатки та психологічні розлади, нервові зриви, депресія та переживання за майбутнє та за здоров'я сина, якому 8 років, а в нього вже нервові зриви.
Виїжджали з Краматорська на евакуаційному поїзді через Харків, який на той час бомбили. Коли набилося багато людей та дітей у поїзд, всі кричали та плакали, падали, людям ставало погано, бо дихати було важко, а потім зупинка в Києві, де довго стояли, бо були прильоти. В поїзд люди вже не могли залізти, бо вже не було куди. Було страшно, дуже важко згадувати, сльози самі ллються...
Спочатку було важко, не вистачало їжі, не було де жити, а з нами ще хвора мати. А зараз, завдяки гуманітарним організаціям, звичайно легше. Велика подяка всім.
