Григорян Ауріка, 10 клас, Коробчинський ліцей Пролісненьської селищної ради Чугуївського району Харківської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Прошутя Олена Олегівна

«Подія, яка змінила все. Сила допомоги»

Березень 2022 року залишиться в моїй пам’яті назавжди. Того дня я була вдома з родиною в Харківській області, коли почався обстріл. Світ змінився за лічені хвилини. Ми сховалися у погребі - холодному, вогкому, але єдиному безпечному місці. Звуки вибухів ставали дедалі ближчими, і кожна секунда здавалася вічністю. Наша машина стояла біля будинку. Вона мала стати нашою надією на втечу, але натомість потрапила під обстріл.

Потужний вибух зруйнував її вщент. Цей момент запам’ятався мені назавжди: гул, уламки, дим - усе це змішалося з відчуттям страху і безпорадності.

Після того, як обстріли вщухли, ми змогли вибратись. Але з того моменту я вже не була тією самою дівчиною. Всередині мене щось зламалося. Я не могла спати, боялася гучних звуків, постійно відчувала тривогу. Усе це було надто важко для мене. Батьки вирішили звернутись до психотерапевта, і це стало початком мого зцілення.

Я не одразу повірила, що хтось може мені допомогти. Але з перших сеансів терапії я почала відкривати в собі сили, про які раніше не здогадувалась.

Ми багато говорили про страх, втрати, біль. Я навчилася дихати повільно, коли приходить паніка, навчилася визнавати свої емоції та не соромитися сліз. Це був повільний, але важливий процес.

Найбільшим відкриттям для мене стала сила допомоги. Я побачила, як багато людей навколо готові простягнути руку підтримки - не лише лікарі чи психологи, а й волонтери, сусіди, друзі.

Навіть незнайомці в соцмережах писали слова підтримки. Це повернуло мені віру в людяність, у доброту, у силу єдності.

Я не змогла б пройти цей шлях сама. І тепер знаю: найважливіше - не боятися просити про допомогу. У цьому немає слабкості. Навпаки - це велика сміливість і сила. Тепер, коли я чую про людей, які переживають подібне, я намагаюся бути поруч, вислухати, підтримати. Ця подія змінила мене назавжди. Я навчилася цінувати життя, відчувати глибоку вдячність за кожен спокійний день. І я точно знаю: сила допомоги - це те, що рятує не лише тіла, а й душі.