У мене була хороша робота, стабільна заробітна платня. Все було добре, дружина чекала на дитину. Все зіпсувала війна. Росія почала наступати, почались сильні обстріли. Дружина виїхала зі своїм братом, а я залишився з батьками - не міг їх покинути. Після окупації довелось виїхати і мені з батьками. Не було води та світла. Ми виїхали автобусом. Було страшно, бо колони з мирних мешканців багато разів обстрілювали. 

Все майно залишилось в Лисичанську. Для мене головне, що мої рідні живі. Хоча всі морально пригнічені, бо втратили все, що було. Чекаю миру для моїх дітей. Сподіваюсь, що скоро все закінчиться.