Мені було дуже страшно у Бахмуті, бо я зовсім одна. Не працювали магазини, продуктів не вистачало. Обстрілами все зруйнували. 

У місті не було води, світла та газу. Я не розуміла, як зможу покинути рідний дім. Все ж таки довелось тікати подалі. 

Зараз я живу в Черкаській області. Чекаю тільки миру. У мене нічого немає. Все залишилось у Бахмуті. Немає своєї виделочки та ложечки. Дуже хочу власне житло. Можливо, відновлять після війни.