Книш Марія

9 клас, Приватна організація (установа, заклад) "Миколаївський приватний ліцей "Гіпаніс-ЕОС" Миколаївської області""

Вчитель, що надихнув на написання: Матвієнко Вікторія Віталіївна

Конкурс есе "Моя Україна майбутнього"

Я – патріотка своєї Батьківщини!

Я – вірна донька свого народу!

Люблю свій край, як ту перлину,

Свою частину України!

Марія Книш

Кожна людина – окремий світ. Але світи є різні: маленькі і великі, осяяні красою і похмурі, сповнені людським добром і байдужі.

Україна переживає тяжкі часи. І кожен із нас знає, на власному прикладі, що таке мир. І кожен мріє про майбутнє без війни та без горя. Зараз складно уявити таке життя, здається, що весь час ми живемо в запеклій боротьбі за право існування нашого народу.

Війна навчила мене цінувати те, що я маю. Вона показала наскільки багато в мене було того, про що зараз я можу тільки мріяти. Показала, що мир під українським стягом коштує запеклої боротьби. Війна зробила мене дорослішою, розказала чому я маю вчити історію, пояснила чому моя мова настільки важлива.

Мир для мене - це незалежна Україна, де в кожному її куточку: і в Донецьку, і в Миколаєві, і у Львові, і в Києві, і в Чернігові, люди живуть під жовто-блакитним прапором. Де українці в своєму будинку почувають себе захищеними. Де діти живуть навіть не знаючи, що таке ракети. Де в школах учні можуть навчатись, як багато років тому, офлайн, без масок і без тривог. Де тварини живуть не на вулиці, а в будинках з люблячими сім’ями. Де люди щасливі. Де всі можуть почувати себе абсолютно вільними. Там, де немає війни.

Майбутню Україну я бачу, як сильну і незалежну не від кого країну, державу, котра повернула всі, окуповані раніше території. Я бачу її вільною та мирною. Хочу, щоб в Україні майбутнього було багато свідомої, освіченої молоді, завдяки якій і буде створюватись це майбутнє.

Коли Україна переможе, я буду святкувати зі своєю сімʼєю. Буду їсти торт і, напевно, плакати від щастя. На жаль, війна забрала у мене дуже багато дорогих людей, але я вірю, що після перемоги вони зможуть повернутись додому. Коли я побачу своїх друзів, буду дуже довго з ними обійматись і фотографуватись, щоб коли я прокинусь наступного дня, я знала, що це все не сон, а реальність. Потім,

було б чудово по подорожувати окупованими раніше територіями. Я б дуже хотіла побувати в Донецьку, Луганську.В дитинстві я була в Криму і по сьогоднішній день памʼятаю аромат хвої та волі. Я б хотіла спробувати відомі кримськотатарські страви.

І просто робила б звичайні для мирного життя речі.

Багато хто очікує, що після перемоги ми зможемо повернутись до життя, котре було до війни, але ні... Все те, що ми пройшли назавжди змінило нас, можливо, це через біль, втрати, смерть. Ми стали сильнішими. Ми нарешті зрозуміли хто весь час був нашим ворогом. І тепер наша задача перемогти, і виростити покоління проукраїнських національно свідомих людей. І я точно знаю, що все у нас в майбутньому буде добре.

Нам треба чітко зрозуміти, що в жодному разі ми не можемо, не маємо права втрачати самих себе.

І зрештою ми отримаємо те, чого прагнемо: безпеку, визнання, доступ до ринків і технологій, спроможність спільно з розвиненим світом опиратися глобальним викликам і головне –підвищення нашого добробуту.

До перемог над обставинами і над собою!