Мені 56 років. Я народилася в місті Оріхів Запорізької області і жила в ньому до 2009 року. Потім з другим чоловіком виїхала в Дніпропетровську область. В 2018 році повернулася доглядати батьків. Працювала медичною сестрою в Оріхівській лікарні. Коли батьки померли, залишилася оформлювати спадщину і допрацьовувати до пенсії. Після виходу на пенсію планувала поїхати до чоловіка. Однак почалася війна і внесла корективи в мої плани. 

Обстріли Оріхова почалися з першого дня війни. У березні вони посилилися. Горіли будинки, були руйнування. У лікарню надходили поранені. 

На роботі я не відчувала страху. А самій удома було страшно. Я боялася опинитися під завалами будинку. Все навкруги гриміло і палало. Прилітали фосфорні снаряди. 

Бувало, що обстріли тривали по кілька днів безперестанку. Тоді я задумалася про від’їзд. І родичі вмовляли виїхати. 30 квітня я поїхала до чоловіка у Дніпропетровську область. А 26 травня дізналася про пошкодження свого будинку. Знайомі надіслали фото руйнувань. 

Війна має закінчитися нашою перемогою. Мрію, щоб в Україні панував мир.