Історії, які ви нам довірили

1 2
меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

1 2
До всіх історій
Сім'я Жданових

«Усі ми дуже любимо наше місто Донецьк»

переглядів: 469

Наша звичайнісінька сім'я народилася 18 липня 2004 року. Але для нас кожен член сім'ї особливий. У кожного є свої інтереси, смаки, друзі, улюблені місця та міста. І звичайно, усі ми дуже любимо наше місто Донецьк.

Це молоде місто, але в ньому зручна, розвинена інфраструктура, гарні парки й дуже багато дитячих майданчиків. Зараз, звичайно ж, воно переживає дуже важкі часи, як і всі ми, жителі.

Немає тієї колишньої свободи, свят і багато чого іншого. Багато людей залишилися без своїх будинків, а найстрашніше – без своїх близьких.

Чому ж ми досі тут живемо? Тому що віримо, що прийде день і все зло випарується, ніби його ніколи й не було. Ми знову зможемо сісти на потяг Донецького залізничного вокзалу й виїхати в будь-яке місто нашої рідної України.

Україна теж зараз переживає дуже складні часи, але ми молимося, щоб Господь зруйнував усе зло, щоб закінчився грабіж та обман і прості люди могли жити гідно.

Хотілося розповісти про нашу сім'ю і, як завжди, виходить писати про те, що болить. У нас є двоє прекрасних дітей. Старший Тимур, йому зараз 11 років, він вчиться у 5 класі, точніше, уже майже закінчив його. Молодша Аришка, 8 років, дуже весела та пустотлива. У нас особлива сім'я, ми всі любимо музику. Тато й мама – члени групи прославлення в євангельській церкві. Наші діти навчаються в музичній школі.

З Фондом [Ріната Ахметова] ми познайомилися, коли почалася кампанія з підтримки дітей з бронхіальною астмою. Одні з необхідних нам ліків (щодня) дуже зросли в ціні, ми не мали змоги купувати їх, бо з початком війни компанія, у якій працював наш тато, просто закрилася, а мама не працювала, тому що треба було постійно бути вдома з дітками.

Спочатку просто не вірилося, що таке може бути. Ми зазвичай просто так нічого не отримували. Ми дуже вдячні Фонду та Господу, що у важкі для нас часи ми не одні.

Наша мрія – щоб Тимурчик переріс своє захворювання, і нам ніколи не потрібні були б ліки. Я думаю, що всі батьки мріють про це.

Тому всім бажаємо насамперед здоров'я, миру та добробуту!

Донецьк 2014 Текст Історії мирних
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій