До війни я жив у Бахмуті. Місто бомбили дуже сильно з першого дня війни. Доводилось сидіти у підвалі. Я розумів, що якщо прилетить, то буде братська могила, але іншого виходу не було. 

У місті не було світла, води та газу. Довго там залишатись було неможливо. Із родиною я виїхав на Полтавщину, але все життя залишилось в Бахмуті: особисті речі, фото – все, що могло нагадувати про минуле. Зараз я сподіваюсь на завершення війни, хоча і розумію, що вже не повернусь додому.