Історії, які ви нам довірили

меню
{( row.text )}
{( row.tag )}
header-logo

Історії, які ви нам довірили

До всіх історій
Лідія Семененко

«Усі говорять: «Добре, що ви живі»

переглядів: 840

Скільки років прожили… Я до школи тут ходила, усі ми тут. І раптом кажуть: будинок не годиться під відновлення. Все. І кому ти скажеш? Кому це треба? Нікому не треба нічого. Позбутися цього всього… ой…

Я ще перед цим порядки понаводила, як на зло… Був у мене лимон, дерево. Воно, напевно, теж відчувало… Лимон невеликий у будинку, ви знаєте, він як божевільний, такого дива я ніколи не бачила. До того цвів, листя навіть не видно було. Думала, стовбур не витримає стільки плодів. А він, напевно, відчував це. Відцвів, і залишилося тільки два зелені плоди. І тільки він відцвів – таке трапилося!

Я кажу, напевно, дерево відчувало…

Вони з вечора стріляють туди-сюди, а я кажу: «Як я в льох полізу? Що я там буду робити?». Я в залі сиділа, дивилася телевізор. Як бабахне в це дерево – іскри посипалися. Телевізор і все згасло. А я думаю: «Що ж робити?».

Тут сусід навпроти кричить: «Ви горите!». Пожежники приїхали. Думаю, так погасять, трохи горить.

Почала виходити, а зась. Гілка відвалилася й мені двері підперла. Я вийти з хати не можу. Витягли мене.

Дивлюся, горить не дуже. Даху куточок горить. Думаю, зараз пожежники приїдуть і погасять. А наші замість того, щоб виносити щось із хати, гасять пожежу. Сусідка теж допомагає. На дах носять воду відрами. І вітер добре дме в цей бік…

Диван стояв, телевізор великий, машинка швейна, апарат масажувати ногу, килими на підлозі, на стінці килим, подушки всі перемили, перечистити. А скільки було постільних речей, усе нове.

Ну що, зараз нічого вже немає. Якось здається, це не моє. Це якась помилка.

Стільки чекали пожежників, вони приїхали, кажуть: «Води немає». А потім набрали води. Стільки їздили, шланги на всі боки звисають. Хіба можуть вгору полити? Двір залили, за двором залили, а будинок горить. Нехай би дах розбили, але хай би в будинку все залишилося. У будинку нічого [не залишилося]. Два дні земля горіла.

Усі говорять: «Добре, що ви живі залишилися». А я кажу: «Залишилися, то залишилися». Однаково було мені тут добре, а зараз у нас усе чуже.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/

Rinat Akhmetov Foundation Civilian Voices Museum
Артемове 2015 Текст Історії мирних
Допоможіть нам. Поділіться цією історією
img
Долучайтеся до проєкту
Кожна історія має значення. Поділіться своєю
Розповісти історію
До всіх історій