«Всі ці страхи дуже вплинули на здоров'я»

Житло я своє не покидала, тільки в льох ховалася. Я під Маріуполем живу з 1964 року, а сама з Івано-Франківська. Я на пенсії. Працювала дояркою в колгоспі. Чоловік був бригадиром тракторної бригади.

До війни тиша була, ми нічого не боялися. А тепер в льох полізла, ногу підвернула. І так каліка, а ще й таке. І думаєш, все життя працювала, хіба я таке ось на кінець життя заробила?

Звичайно, була і бідність, і недоліки. Всяке було, все забулося, а цей страх залишився.

Я раніше хоч з ходунками пересувалася, а тепер одна не можу від ліжка і до ліжка дійти, ці страхи дуже вплинули на здоров'я.

Мрію, щоб у нас мир був. Господи, якщо я помру, щоб діти мої добре жили і їх ніхто не образив. Щоб у них хліб був, щоб світ був, щоб ми не боялися. Щоб у всіх здоров'я було, щоб всі жили без страху.

При цитуванні історії посилання на першоджерело - Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова - є обов‘язковим у вигляді:

Музей "Голоси Мирних" Фонду Ріната Ахметова https://civilvoicesmuseum.org/